Щастя — боком...

В новому домі надали мені квартиру.
Із місяць, мабуть, вся сім’я раділа щиро,
А потім радість та розтанула, мов сніг,
Бо недоробок в ній, як на собаці бліх.
То дме з усіх усюд... А це уже не смішки,
Бо мою тещу вчора витягло із ліжка.
Тепер із жінкою шепочуть між собою —
Це зять, мовляв, утнув, щоб стати сиротою.
А позавчора встав я мокрим із постелі,
Сім’я мене на сміх — хоча текло зі стелі...
То вигнувся паркет, то двері покосило,
То наскрізь всю стіну щілиною прошило.
Дружина знов у крик: чого, мовляв, крізь дірку
Очима лупав на сусідку Вірку?!
То кран реве, то ще якісь сюрпризи...
Вже всяка чортівня у хворий мозок лізе.
А скільки скаржився намарне я кербуду!..
Ні, краще вибратися десь у халабуду.
Хоч там вигоди всі, пробачте, за сараєм,
Та я міняюся. Бажаючих немає?