Зміст і форма

Майже філософський жарт

Покохала молода
Вченого старого
І активно почала
Приступать до нього.
— Що ви, — каже їй дідусь, —
Ви ж мені — онука,
І любовний наш альянс —
Нестійка сполука.
— Ах, які ви, вчені, всі
Неземні, їй-богу!
Треба ж мислити як слід,
Йти з життям у ногу.
Ви — розумний, мов Сократ,
Ну, а я — красива.
Побудуємо сім’ю
Людям всім на диво.
Вам дарую я любов
Віддану і чисту,
Так що буде наш союз —
Єдність форми й змісту!
Як старенький не крутивсь,
Як він не пручався,
Та логічний доказ цей
Нічим крити!.. Здався.
Не життя пішло, а рай,
Бо ж кохання — сила!
Тільки тижнів через три
Мила овдовіла.
Написали некролог:
«Пішов передчасно...»
От і все. Яка ж мораль?
А хіба не ясно?
Філософії закон —
Єдність змісту й форми —
Застосовувати теж
Треба в межах норми.
І враховувать при цім
Завжди фактор часу, —
То й не вчинить доля вам
Злого викрутасу.