Серйозна хвороба

Свекрусі якось скаржилась невістка
(Життя з Іваном їй — неначе в горлі кістка):
— Ну, як, скажіть же, мамо, далі жити,
Коли без лайки в нас і дня не промине,
На кожнім кроці зраджує мене...
Давно покинула б його, коли б не діти!

Свекруха їй у відповідь на те:
— Що ти верзеш, нехай господь не приведе!
Покинути?! Яка швидка та скора!
Чи ж знаєш ти, що він — людина хвора?!
А ти — жона! Ти мужа пожалій!
Як він десь той, то ти, дурна, не сердься:
Іван у мене змалечку слабкий,
Страждає, як його, отим... стервозом серця.