Пояснила

Перев’язану кумасю
Раз кума зустріла:
— Кумо, люба, та чи ти це?
Що з тобою, мила?
— Ой, голубонько моя,
І не питай, люба, —
Налякалась так,
Що мало не врізала дуба.
Забажалося мені
Сала до вечері.
Взяла ніж, іду в комору,
Відчиняю двері.
Коли бачу, а в кутку,
Прямо за діжею,
Наче щось воно не так...
Щось там наче теє...
Я до нього тільки — той...
А воно як тоє! —
Я й зомліла!
Та й оте... в стіну головою!
Ледве-ледве доповзла
Я до свого ліжка...
— Боже! Що ж воно було??
— Та бісова кішка!